Інтерактивна модель навчання

І Методологічні витоки

Сучасні інтерактивні технології не є принципово новими технологіями, а базуються на ідеях Ж.Ж. Русо, , Дж. Дьюі про вільний розвиток і виховання дитини. Такі підходи до навчання не є повністю новими і для української школи. частково вони використовувалися ще в перші десятиріччя минулого століття і були поширені в педагогіці та практиці української школи в 20-ті роки . подальшу розробку елементів інтерактивного навчання ми зможемо знайти в працях В. Сухомлинського, творчості вчителів-новаторів 70-80-х р.р. (Ш. Амонашвілі, В. Шаталова, Є. Ільїна, С. Лисенкової та інших), теорії розвивального навчання.

Використання інтерактивного навчання дозволяє різко збільшити процент засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю (дії, практику). Результати досліджень американських вчених показали, що найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання (лекція – 5%, читання – 10%), а найбільших – інтерактивного (дискусійні групи – 50%, практика через дію – 75%, навчання інших чи негайне застосування – 90%).

Процес навчання не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової роботи дитини і її власної активної участі в цьому процесі. Пояснення й демонстрація, самі по собі, ніколи не дадуть справжніх, стійких знань. Цього можна досягти за допомогою активного (інтерактивного навчання).

Залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів технології інтерактивного навчання поділяються на чотири групи:

·    Інтерактивні технології кооперативного навчання – парна і групова робота („Інтерв’ю ”, „Карусель”, „Акваріум”).

· Інтерактивні технології колективно-групового навчання – передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу („Мікрофон”, „Незакінчені речення”, „Мозковий штурм”).

·  Технології ситуативного моделювання – побудова навчального процесу за допомогою включення учня у гру („Розігрування ситуації за ролями”,  „Рольова гра”, „Програвання ситуації”, „Драматизація”).

·   Технології опрацювання дискусійних питань – включення у навчальний процес широкого публічного обговорення якогось спірного питання („Метод Прес”, „Займи позицію”, „Дискусія”, „Дебати”).

Ці технології включають в себе чітко спланований очікуваний результат навчання, окремі інтерактивні методи і прийоми, що стимулюють процес пізнання, та розумові і навчальні умови й процедуру, за допомогою яких можна досягти запланованих результатів.

На відміну від методик, інтерактивні навчальні технології не вибираються для виконання певних навчальних завдань, а самою своєю структурою визначають кінцевий результат.

   

ІІ Концептуальні положення

інтерактивних технологій

Суть інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємо навчання, де і учень і вчитель є рівноправними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, що вони знають, вміють і здійснюють. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу стати справжнім лідером дитячого колективу. Інтерактивна взаємодія включає як домінування одного учасника навчального процесу над іншими, так і  однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.

Використання інтерактивної технології в сучасній освіті є прогресивним та актуальним для України, оскільки має такі концептуальні ідеї:

-         здібності дитини закладені природою, а школа повинна створити умови для їх розкриття;

-       знання мають слугувати пристосуванню людини до оточення й повинні мати практичне спрямування;

-         головним є не кількісні характеристики знань,  набутих учнями в школі, а вміння використовувати їх у певних ситуаціях;

-     важливо підпорядковувати зміст навчання розв’язанню практичних проблем, які відповідають можливостям і силі підготовці та інтересам дитини;

Робота над інтерактивними технологіями – практика особистісно-орієнтованого навчання в процесі конкретної праці учня, на основі вільного вибору, з урахуванням його інтересів.

У свідомості учня це має такий вигляд: „Все, що пізнаю, я знаю, для чого це мені треба і де я можу ці знання застосувати”.

Для вчителя це прагнення знайти розумний баланс між академічними і прагматичними знаннями, вміннями, навичками.

Інтерактивне навчання орієнтоване перш за все на самостійну діяльність учнів на уроках – індивідуальну, парну або групову, яку вони виконують впродовж визначеного відрізка часу.

Результати виконання цієї діяльності повинні бути „відчутними”: якщо це теоретична проблема, то конкретне рішення, якщо практична – конкретний результат, готовий до впровадження.

Інтерактивні технології передбачають використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів.

Таким чином, суть інтерактивних технологій – стимулювати інтерес учнів до певних проблем, що передбачають володіння визначеною сумою знань, та через активні методи, які передбачають розв’язання однієї або цілої низки проблем, показати практичне застосування надбаних знань на уроках в початковій школі.

ІІІ Мета

Метою інтерактивного навчання є створення вчителем сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу дитини, для її саморозкриття, самоствердження, формування творчої особистості. Залучаючи учнів до діяльності, скерувавши їх на пізнання світу і себе в ньому і, дозуючи допомогу, реалізовуємо важливий принцип виховання: „Допоможи мені, щоб я зробив це сам ”.  

ІV Критеріальні вимоги до використання, застосування інтерактивних технологій:

1.     Наявність освітньої проблеми, складність та актуальність якої відповідає навчальним запитам та життєвим потребам учнів.

2.     Дослідницький характер пошуку шляхів розв’язання проблеми.

3.     Структурування діяльності відповідно до інтерактивного навчання.

4.     Моделювання умов для виявлення учнями навчальної проблеми:

-         її постановка;

-         дослідження;

-         пошук шляхів розв’язання;

-         експертиза та апробація версій;

-         конструювання підсумкового проекту (чи його версій);

-         його зміст:

-         корекція та впровадження.

5.     Самодіяльний характер творчої активності учнів.

6.     Практичне та теоретичне значення результату діяльності та готовність до застосування.

7.     Педагогічна цінність діяльності (учні, здобуваючи теоретичні знання, розвивають особисті якості, оволодівають необхідними способами мислення та дії під час проблемно-пошукового розв’язання на ПК)

V Основні завдання

Під час використання практичних технологій вирішується ціла низка різнорівневих дидактичних, виховних і розливальних завдань:

1.     Не лише передати учням суму тих чи інших знань, а навчити здобувати ці знання самостійно, вміти застосовувати їх для нових пізнавальних і практичних навчань.

2.     Сприяти учневі у здобуті комунікативних навичок, тобто здатності працювати у різноманітних групах, виконуючі великі соціальні ролі (лідера, виконавця, посередника тощо).

3.     Розширювати коло спілкування дітей.

4.     Спонукати учнів бути не спостерігаючи ми, а активними учасниками тих процесів, відносин, які лягли в основу викладання предметів початкової школи.

5.     Залучати учнів до спільної діяльності в процесі пізнавального пошуку, стимулювати до вільного висловлювання своїх думок та вражень.

6.     Прищепити учням уміння користуватися дослідницькими прийомами збирати необхідну інформацію, вміти її аналізувати з різних точок зору, висувати різні гіпотези, уміти робити висновки.

Відповідно до перелічених основних завдань інтерактивних технологій, хочу зупинитися на тих, які стосуються безпосередньо початкової школи – це розвивати пізнавальні навички учнів, формувати вміння самостійно конструювати свої знання, мислення і творчу уяву, рефлексію, уміння розмірковувати, розв’язувати проблеми тощо.

  

VІ Психолого-педагогічні можливості

Інтерактивна діяльність є максимально спрямованою на суб’єктивне пробудження та розвиток особистості школяра, оскільки повністю відповідає її віковим потребам і особливостям.

На думку академіка Івана Беха, спрямованість особистості, головна її установка в ранній юності полягає в діяльнісному самовизначенні, виборі власного життєвого шляху та пошуці більш рівноправних стосунків із дорослими.

Традиційна школа здебільшого не задовольняє потребу учня початкових класів в діяльнісній самореалізації. Інтерактивне навчання не лише спонукає до розумно мотивованої діяльності, відповідно до вікових та навчальних інтересів молодших школярів, а й істотно трансформує роль педагога в керівництві нею. Учитель за такого підходу невблаганно перетворюється на консультанта, порадника, координатора, котрий переконує у власній правоті силою досвіду, мудрості, аргументу, але не наказу. Тому сфера мого контролю за процесом розвитку творчої особистості, її становлення не звужується, а навпаки – розширюється.

 Неадекватність оцінки власних можливостей, уявлень про риси характеру товариша чи об’єкта симпатії нерідко веде до психологічних зривів, криз, відхилень від розвитку. Різнопланова колективна діяльність дозволяє широко практикувати принципи змінності, кооперації та вільного вибору у функціонуванні цільових учнівських мікрогруп. Це дозволяє залучати не лише особисті симпатії учасників до визначення критеріїв поділу на групи та посилення ефективності їх діяльності, а й перевірити власні уподобання та оцінки, розширити сферу спілкування та активізувати потребу в побуті соціально корисних, конструктивних психологічних явищ.

Такий підхід веде до прийняття особистістю шкільного колективу як „еталонної групи”, котра продукує визначальні для неї цінності, погляди, норми.

Інтерактивні технології  у більшості випадків спрямовують у річище позитивної міжособистісної взаємодії агресивну енергію хлопчиків і дівчат, що через різні вади (фізичні, характеру тощо) не задоволені своїм становищем у класі й прагнуть якось виявити себе. Робота в парах та групах надає їм шанс пробудити, розвинути та реалізувати в колективі ті особливі якості, що матимуть суспільну цінність та визначення, подолати невпевненість в собі.

VІІ Зміст застосування інтерактивних технологій

Духовне відродження суспільства вимагає конкретних змін у діяльності загальноосвітніх шкіл, які викликані необхідністю формування суспільно активної, творчої особистості, що на відміну від людини-виконавця здатна самостійно мислити, генерувати нові ідеї, приймати сміливі і нестандартні рішення. Реалії сьогодення свідчать, що така особистість, реалізуючи свій творчий потенціал, зможе досягти успіхів у навчанні й роботі. У цьому контексті стає очевидним, що цінність знань, здобутих учнями на уроках, полягає не так у теоретичному їх засвоєні, як у  формуванні навичок їх практичного застосування. І тому головною стратегічною лінією своєї діяльності вважаю формування творчої особистості.

З метою успішного розв'язання цього завдання застосовую у навчально-виховному процесі  інтерактивні методи роботи, які активізують діяльність учнів, розвиваючи їх творче мислення, вміння спілкуватися, розмірковувати і приймати рішення.

Після вступу в експеримент за програмою „Соціально-комунікативний розвиток особистості” я віддаю перевагу інтерактивній методиці проведення навчальних занять і виховних заходів.

Чому я є прихильником застосування інтерактивних форм і методів роботи, в чому переваги інтеракції? Передусім, це шлях формування творчої особистості, створення сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу дитини, для її саморозкриття, самоствердження.

Пропоную методичні рекомендації щодо використання інтерактивних форм навчання.

 Широко практикую у навчально-виховній діяльності метод „Мозковий штурм”. Це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень шляхом вільного висловлювання думок усіх учасників. Як показує практика, шляхом „Мозкового штурму” всього за декілька хвилин можна отримати десятки ідей. На уроці пропоную проблему й запрошую учнів взяти участь у її обговорені шляхом „штурму”, який організовую за такими етапами.

1.     Всі учасники пропонують ідеї щодо розв'язання висунутої проблеми.

2.     Ідеї записуються на дошці.

3.     Якщо учні вважають кількість поданих ідей достатньою, запис припиняється.

4.     Після того як майже всі ідеї зібрані, вони , вони групуються, аналізуються, розвиваються.

5.      Вибираються ті, що можуть допомогти розв'язати поставлену проблему.

Під час проведення „Мозкового штурму” необхідно дотримуватися певних правил:

·        треба зібрати якомога більше ідей щодо розв'язання завдання або проблеми;

·        слід примусити працювати уяву учнів – не відкидати жодної ідеї;

·        не можна обговорювати і критикувати ідеї інших, давати їм оцінку.

Для вирішення більш складних проблем використовую роботу в групах. Це навчальний метод, коли вся група обговорює ідеї чи події, що стосуються певної теми.

Я намагаюся уникнути „закритих” питань, на які можна однозначно відповісти „так” чи „ні”, ставлю запитання „відкриті”, які починаються з „як”, „чому”, заохочують учнів висловити свої ідеї, почуття. Пропоную правила роботи в групах.

1.     Швидко розподіліть ролі в групі. Визначитись, хто буде головуючим, посередником, секретарем, доповідаючим.

2.     Починайте висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі.

3.     Дотримуйтесь правил активного слухання, головне – не перебивайте один –одного.

4.     Обговорюйте ідеї, а не особи учнів, які висловили цю ідею.

5.     Будьте толерантними.

6.     Намагайтеся дійти спільної думки.

Великою популярністю користується на уроках прийом „Мікрофон”. Він дає можливість учням імітувати „говоріння в мікрофон”. Інші учні не можуть говорити, вигукувати з місця, право говорити належить тільки тому, у кого символічний мікрофон.

Як організувати роботу.

1.     Ставлю запитання класу.

2.     Пропоную „мікрофон”. Учні передають його один одному, по черзі беручи слово.

3.     Говорити лаконічно й швидко.

4.     Відповіді не коментуються і не оцінюються.

На мою думку, ефективно поєднувати прийом „Незакінчені речення” з „Мікрофоном”. Цей прийом дає можливість грунтовніше працювати над формою висловлювання власних ідей, порівнювати їх з іншими.

Робота над такою методикою дає учасникам змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацювати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо.

На ваш розсуд пропоную інтерактивні форми навчання на уроках читання.

Робота в групах.

1.     Поділити текст на частини і скласти план.

2.     Прочитати в особах уривок (інсценізація).

3.     Словесне малювання до твору.

4. Постановка запитань, які дадуть можливість перевірити розуміння прочитаного тексту учнями класу.

5.     Прочитати речення, яке б пояснювало прислів’я.

6.     Виразне читання поетичних рядків, тема яких перегукується з прочитаним.

7.     Дати характеристику головному герою.

8.     Прочитати, знайти уривок до малюнка.

9.  Висловити свої думки з приводу прослуханого після читання уривку в групі.

Робота в парах

1.     „Жива картинка” (один учень читає, інший мімікою обличчя реагує на почуття).

2.    
Знаходження речення (уривку), який би могла зачитати ця людина:

     1уч.      🌕          2уч.      🌕

3.     Знайти і прочитати: 1уч. Образні слова, 2уч. Описи.

4.     Знайти в тексті незрозумілі слова (1уч.). Пояснити незрозумілі слова (2уч.).

5.     Постановка запитань до твору (1уч.). Відповісти на поставлені запитання (2уч.).

     Щоденник подвійних нотаток.

Виписати позитивні вчинки героя, встановити особистісні риси.

Людина з	©  +		Людина з	©  -

Довідка: уважна, байдужа, жорстка, чуйна, мрійлива, доброзичлива, безвідповідальна.

Презентація.

То які риси притаманні справжній людині, людині з гарячим серцем?

„Мікрофон”, „Незакінчені речення”

Даємо відповіді у „мікрофон”.

-         Що треба робити кожному, щоб стати гідним продовжувачем роду і народу?

Потрібно:

-         Любити рідний край, рідну домівку.

-         Ніколи не забувати рідної мови, дбати про її чистоту.

-         Любити і шанувати свої обереги:

-         свій дім і все що в ньому є;

-          мамину пісню;

-         бабусину казку;

-         мудрість дідуся;

-         калину в лузі;

-         плакучу вербу;

-         співучого соловейка;

-         все, що дороге і близьке серцю.

-         Любити й шанувати батька й матір своїх.

-         Всю свою родину.

-         Український народ.

„Кубування”

Що ви знаєте про калину? Щоб ваша розповідь була різносторонньою, багатогранною скористаймося послугами чарівного куба.

 - опис

 - чим корисна рослина

- загадка

 - легенда

- вірш

„Передбачення”

Розгляньте малюнок і поміркуйте, про кого, на вашу думку буде йти мова в тексті.(Яка цікава думка! Владик зовсім не так міркує. Він вважає так, а ви?)

Прочитайте заголовок. Чи змінились ваші думки? Поповніть міркування.

А тепер перевіримо свої міркування, наше передбачення. Напівголосне самостійне читання тексту. Обговорення.

То чи правильно ми міркували? Що справдилося, а що ні?

Робота в групах. Гра. Яка літера загубилася?

Жили-були букви у словах. Дружно жили, не тужили. Та раптом посварилися і одна буква втекла. Допоможіть словам повернути цю літеру.

1гр. У   – лави і Ми-оли с-а-ал-и.

2гр.  –лава с-а-ала  -оло  -алини.

3гр. А Ми-ол-а с-а-ав на  -илим-у.

-         Що спільного в цих реченнях?

-         Яка літера загубилася?

-         Що ви знаєте про неї?

-         Який заголовок можна підібрати.

Робота в парах.

Був сильний вітер і літери розлетілися хто куди. Допоможіть Незнайкові скласти слова.

Асоціативний кущ. Мозковий штурм.

У траві лежить клубок

В нього безліч голочок. (Їжак)

Розгляньте малюнок. Що ви знаєте про їжачка?

Велику увагу на уроках надаю емоційній культурі, голосу, інтонації, мовленню. Тому вважаю за доцільне подати приклади основних висловлювань, якими доречно користуватися вчителю на уроці:

·        Я гадаю, що найзручніше було б зробити...

·        Я сподіваюся, саме це нам неодмінно вдасться...

·        Мені б дуже хотілося, щоб ти не забув про...

·        Це дуже важливо, і у тебе неодмінно вийде...

·        Я впевнена, що саме ти зможеш зробити таку справу...

·        І це зовсім не складно. Навіть якщо не вийде – нічого страшного...

·        Я впевнена, що пам’ятаєш про...

·        Ось цей елемент вийшов дуже гарно!

Результатом роботи є вміння учнями виконувати різнопланові творчі роботи, участь у конкурсах, олімпіадах, перемоги на різних етапах олімпіад.

Така система роботи активізує пізнавальну та розумову діяльність учнів, розвиває критичне мислення, викликає в учнів бажання працювати і розвиває творчі здібності, а також зводить до мінімуму відстань між вчителем та учнем.

Раціональна інтерактивна діяльність мобілізує механізм конструктивної соціалізації особистості, навчає учнів бути толерантними, шанувати власну й чужу працю, бачити своє місце у спільній справі, краще розуміти один одного, розкривати комунікативні та організаторські вміння.

  

Література

1.     Пєхота Олена Миколаївна. Освітні технології.К., 2001р. – с.148

2.     Бех. І. Особистісно зорієнтований підхід. –К., 1998р. – с.75-74

3.     Савченко О. Дидактика початкової школи. К., 1999р. – с.202

4.     Савченко О. Сучасний урок у початкових класах. – К.,1997р. – с.132-140

5.     Пометун О. Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. К., 2003р. – с.10-63

6.     Пушкарьова Т. Технологія проведення особистісно орієнтованого уроку в початкових класах. //Початкова школа 2003.№3 – с.7-9

7.     Кульмина М. Почерки психологи труда учителя. – Л., 1967 – с.12-14

8.     Бутз М. Робота в групах і демократичний процес // Робота в групах. Вибрані статі. /Пер. З польськ. – Варшава, 1994р. – с.1-6

9.     Воронцов В. Технологии обучения // Педагогика / Под. ред. П.И. Пидкостистого. – М., 1996р. – с.186

10. Семенов С.М. Дидактична гра як форма навчання // Радянська школа. – 1989р. -№3 – с.26-33

11.    Давиденко В. // Використання інтерактивних прийомів навчання на уроках у 1 класі // Початкова школа. – 2004р. - №1 – с.17-18