Стратегії активного навчання

«Мікрофон»

Різновидом загально групового обговорення є технологія «Мікрофон», яка надає можливість кож­ному сказати щось швидко - по черзі, відповідаю­чи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Як організувати роботу

1.     Поставте запитання класу.

2. Запропонуйте класу якийсь предмет (ручку, олівець тощо), який виконуватиме роль уявного мікрофона. Діти передаватимуть його один одному, по черзі беручи слово.

3.           Надавайте слово тільки тому, хто отримує «уяв­ний» мікрофон.

4.     Запропонуйте дітям  говорити лаконічно  й швидко (не більше, ніж 0,5—1 хвилини).

5.     Не коментуйте і не оцінюйте подані відповіді.

«Незакінчені речення»

Цей прийом часто поєднується з «Мікрофоном» і дає можливість ґрунтовніше працювати над умінням висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає присутнім змогу вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо.

Як організувати роботу

Визначивши тему, з якої діти будуть висловлюва­тись у колі ідей або використовуючи уявний мікро­фон, учитель формулює незакінчене речення і про­понує дітям, висловлюючись, закінчувати його.

Кожний наступний учасник обговорення повинен починати свій виступ із запропонованої формули. Діти працюють відкритими реченнями, наприклад: «На сьогоднішньому уроці для мене найбільш важ­ливим відкриттям було...», або «Ця інформація до­зволяє нам зробити висновок, що...», або «Це рішен­ня було прийнято тому, що...» тощо.

«Мозковий штурм»

Відома інтерактивна технологія колективного об­говорення, що широко використовується для вироб­лення кількох рішень конкретної проблеми. «Моз­ковий штурм» спонукає дітей розкрити уяву та творчість, дає можливість вільно висловлювати свої думки. Мета «мозкового штурму» чи «мозкової ата­ки» в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх дітей протягом обмеженого періоду часу.

Як організувати роботу

Після чіткого формулювання проблемного питан­ня (його краще записати на дошці) запропонуйте всім висловити ідеї, коментарі, навести фрази чи слова, пов'язані з цією проблемою.

Запишіть усі пропозиції на дошці чи на великому аркуші паперу в порядку їх виголошення без заува­жень, коментарів чи запитань.

                  

«Навчаючи — учусь»

Метод «Навчаючи - учусь» використовується при вивченні блоку інформації або при узагальненні та повторенні вивченого. Він дає можливість дітям взя­ти участь у передачі своїх знань однокласникам. Ви­користання цього методу дає загальну картину по­нять і фактів, що їх необхідно вивчити на уроці, а та­кож викликає певні запитання та підвищує інтерес до навчання.

Як організувати роботу

1. Підготуйте картки з фактами, що стосуються те­ми уроку, по одній на кожного учня. Роздайте кож­ному. Протягом кількох хвилин діти читають інфор­мацію на картці. Перевірте, чи розуміють вони про­читане. Запропонуйте їм ходити по класу і знайоми­ти зі своєю інформацією інших однокласників.

2.   Дитина може одночасно говорити тільки з однією особою.  Завдання полягає в тому, щоб поділитися своїм фактом і самому отримати інфор­мацію від іншого учня. Протягом відведеного часу треба забезпечити спілкування кожного учня з мак­симальною кількістю інших для отримання якомога повної інформації.

3.  Після того як діти завершать цю вправу, запро­понуйте їм розповісти, відтворити отриману інфор­мацію. Проаналізуйте та узагальніть отримані ними знання. Відповіді можуть записуватись на дошці.

«Два — чотири — всі разом»

Ще один варіант кооперативного навчання, що є похідним від парної роботи, ефективний для роз­витку навичок спілкування в групі, вмінь перекону­вати та вести дискусію.

Як організувати роботу

1.  Поставте дітям запитання для обговорення, дис­кусії або аналізу гіпотетичної ситуації. Після пояс­нення питання або фактів, наведених у ситуації, дайте їм 1-2 хвилини для продумування можливих відповідей або рішень індивідуально.

2.       Об'єднайте дітей у пари і попросіть обговорити свої ідеї один з одним. Визначте час на висловлення кожного в парі і спільне обговорення. Попередьте, що пари обов'язково мають дійти згоди  щодо відповіді або рішення.

3.             Об'єднайте пари в четвірки і попросіть обгово­рити попередньо досягнуті рішення щодо поставле­ної проблеми. Як і в парах, прийняття спільного рішення обов'язкове.

4.      Залежно від кількості дітей у класі можна об'єднати четвірки в більші групи чи перейти до ко­лективного обговорення проблеми.

«Так — ні»

Напишіть історію, що і буде дилемою. Почніть зі сцени з вашим героєм і додайте контекст, у якому він повинен зробити вибір. Потім подайте саму ди­лему і приведіть 2-3 найбільш переконливих аргу­менти з кожної сторони (щодо вибору, перед яким стоїть герой дилеми). Це може бути фраза: «З однієї сторони..., але з іншої...». Закінчте ситуацію форму­люванням вибору, поставивши запитання, що вима­гає відповіді «так» чи «ні». Чи повинен герой дилеми робити так чи по-іншому? Інакше кажучи, у вдалій, зрозумілій дилемі повинні бути присутні орієнтири: загальний контекст дилеми, знайомство з вибором, що дає дилема, наведення однаково сильних аргу­ментів «за» і «проти» і пропозиція зробити чіткий вибір наприкінці.

Як організувати роботу

1. Запропонуйте дітям прочитати підготовлену життєву або гіпотетичну спірну ситуацію.

2. Проаналізуйте її з дітьми, користуючись такими запитаннями:

•    Якими є факти: Що відбулося? Де і коли? Хто є учасниками ситуації? Що ми про них знаємо? Які факти є важливими? Які другорядними? Що в описі є фактами, а що думками, оцінками тощо?

•      У чому проблема ситуації: У чому полягає конфлікт? Яке питання нам треба з'ясувати, розв'язуючи ситуацію? У чому інтереси кожної зі сторін? Чому вони суперечливі?

•      Якими можуть бути аргументи: Які аргументи можуть бути наведені на захист позиції кожної зі сторін? На які документи, інформацію ми можемо спиратися, захищаючи ту чи іншу позицію?

•      У чому полягає рішення: Яким буде розв'язок ситуації? Чому саме таким? На що ми спираємось, обираючи   таке   рішення?   Якими   можуть   бути наслідки такого рішення? Чи існують інші шляхи
розв'язання?

                                              

«Займи позицію»

Цей метод корисний на початку роботи з дис­кусійними питаннями та проблемами. Його можна використовувати на початку уроку для демонстрації розмаїття поглядів на проблему, що вивчатиметься, або після опанування дітьми певною інформацією з проблеми й усвідомлення ними можливості проти­лежних позицій щодо її розв'язання. Слід викорис­товувати дві протилежні думки, які не мають одної (правильної) відповіді.

Розглядаючи протилежні позиції з дискусійної проблеми, діти:

•  знайомляться з альтернативними поглядами;

•  прогнозують, які наслідки матимуть індивіду­альні позиції та політичні рішення для суспільства, для окремих людей;

•  на практиці використовують уміння захищати власну позицію;

•  вчаться вислуховувати інших;

•  отримують додаткові знання з теми.

Як організувати роботу

1.    Запропонуйте дітям дискусійне питання і по­просіть їх визначити власну позицію щодо цього питання.

2.    Розмістіть плакати в протилежних кутках кімна­ти. На одному з них написано: «Згодний (згодна)»,
на іншому - «Не згодний (не згодна

3.                                   Вивісьте правила проведення вправи й обго­воріть їх.

4.               Попросіть учасників стати біля відповідного плаката, залежно від їхньої думки щодо обговорюва­ної проблеми, «проголосувати ногами».

5.          Виберіть  кількох учасників  і  попросіть їх обґрунтувати свою позицію або запропонуйте всім, хто поділяє одну і ту саму точку зору, обговорити її і виробити спільні аргументи на її захист.

6.                             Після викладу різних точок зору запитайте, чи не змінив хто-небудь з учасників своєї думки і чи не хоче перейти до іншого плаката. Запропонуйте дітям перейти й обґрунтувати причини свого переходу.

7.                                   Попросіть учасників назвати найбільш перекон­ливі аргументи своєї та протилежної сторони.

            

«Рольова гра»

Мета розігрування ситуації в ролях - визначити власне ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду поведінки в подібній ситуації шля­хом гри, виконання ролі, яка є близькою до реальної життєвої ситуації. Вона допомагає навчитися через досвід та почуття.

Рольова гра імітує реальність шляхом «проживан­ня ситуації в певній ролі», яка вам дісталася, та на­дає можливість діяти «як насправді». Ви можете по­водитись і розігрувати свою роль, моделюючи свою реальну поведінку, якщо це ситуації, в яких ви вже побували.

Якщо ви берете участь у рольовій ситуації, ви маєте:

•  чітко дотримуватись своєї ролі;

•  намагатись слухати партнерів та вихователя;

•  не коментувати діяльність інших, перебуваючи в ролі;

• намагатись поставитися до своєї ролі як до ре­альної життєвої ситуації, в яку ви потрапили;

•  вийти з ролі по закінченні сценки;

•  брати участь в її аналізі.

                                                        

 

«Асоціативний кущ»

На початку роботи вчитель визначає одним словом тему, над якою буде про­одитися робота, а учні згадують все, що виникає в пам'яті стосовно цього слова. Спочатку висловлюються найстійкіші асоціації, потім —другоряд­ні. Вчитель фіксує відповіді у вигляді своєрідного «куща», який поступово «розростається». Даний метод універсальний, бо може використовуватися під час вивчення будь-якої навчальної дисципліни і на всіх етапах уро­ку.

«Мозаїка»

Учням пропонується самостійно опрацювати матеріал (кожному різ­ний) і законспектувати його в один із розділів таблиці за певний час. Піс­ля цього діти по черзі знайомлять свою групу з конспектом, а члени гру­пи повинні за ним записати в таблицю ті самі нотатки. На кінець спілку­вання у всіх членів групи повинна бути заповнена таблиця.

                                 «Передбачення»                                          

Вчитель, керуючись певними міркуваннями, розподіляє текст на час­тини. Після прочитання кожної частини здійснюється рефлексія діяль­ності учнів із застосуванням прийому прогнозування, тобто від учнів ви­магається вміння передбачати деякі висновки або наслідки з опрацьованого ними матеріалу.

                                       

«Кубування»

Щоб  розповідь була різносторонньою, багатогранною скористаймося послугами чарівного куба.

«Криголами»

На уроках української мови та читання дітям пропонується така фор­ма як «криголами» — спеціально психологічно обґрунтовані вправи, які використовуються на початку заняття. Вони ламають кригу відчуженості, згуртовують учнів, сприяють формуванню товариськості.

Написати ім'я друга, мами, товариша, рідної людини і за початковими літерами надати характеристику цій людині, наприклад:

Д- ружні  Р- озумні  У- певнені  Г- остинні  И- ініціативні

Й

К- комунікабельні  Л- агідні  А- ктивні  С- амостійні.