Урок позакласного читання: Казки народів світу (4 клас)

  Мета: формування навиків правильного, виразного  читання; удосконалювати вміння самостійно орієнтуватися  в колі доступної літератури, осмислювати зміст прочитаних казок, їх ідейну спрямованість, характеристику героїв; виділяти  жанрову особливість  казок.  Збагачувати словниковий  запас  учнів.  Виховувати читацький інтерес до казок, прагнення до добра і справедливості, зневажливе ставлення до зла, лінощів.

   Обладнання: книжкова виставка: О. Толстой «Пригоди Буратіно», Ш. Перо «Кіт у чоботях», українська народна казка « Пан Коцький», Н. Забіла «Вовк та козенята», В. Сутєєв «Різні колеса»; казкові книги, що підготували учні; малюнок до гри «Незнайко-художник»; елементи костюмів Червоної Шапочки та героїв української народної казки «Рукавичка»; касета з записом пісень казкових героїв; аркуші паперу для практичних завдань.

ХІД УРОКУ

   І Оголошення теми.

Мамо, розкажи мені казку –

Про хитрого короля,

Про мудрого коваля,

Про прекрасну царівну,

Про сопілку чарівну,

Про бубликів в’язку,

Розкажи мені казку.

   Сьогодні на вас чекає чарівний світ казки. Казка – давній і мудрий порадник. Це вона дає перше уявлення про добро і зло, правду і неправду, чесність, справедливість.

Казка народилася у сиву давнину. Дитинство невіддільне від неї. Пригадайте, як ви слухали, затамувавши подих, про курочку рябу, котика та півника, колобка, хитру лисичку.

Казка вчить, виховує, допомагає стати сильним, красивим душею, добрим.

Сьогоднішній урок позакласного читання буде незвичайним, як сама казка. До нас обіцяли прийти ваші улюблені казки та їх герої. Чуєте цю чарівну музику? Під її звуки ми зустрічаємо наших гостей. А ось і вони.

ІІ «Жива» виставка книг.

(В клас спиною до дітей заходять 5 учнів, у кожного в руках барвиста книга; одночасно повертаються до класу, тримаючи казки перед собою на рівні обличчя.)

Погляньте, це ж книги-казки до нас прийшли! Ось скільки їх! Ціла виставка! І не звичайна, а жива!

Діти, ці казки хочуть познайомитися з вами. Давайте послухаємо, що вони про себе розкажуть.

1 казка

Ну, давайте знайомитися! Мене звати «Золотий ключик, або пригоди Буратіно». Написав мене Олексій Толстой. Я обов’язково вам сподобаюся, тому що розповідаю про незвичайні пригоди маленького дерев’яного хлопчика. Він в такі пригоди потрапляв!.. І з крисою змагався, і камін носом проткнув, Лисиця і Кіт обманути його хотіли, злого Карабаса-Барабаса він перехитрив і розгадав таємницю золотого  ключика. А яка це таємниця, дізнаєтеся коли прочитаєте казку.

А хто з вас знає інші казки з пригодами? Що це за пригоди?

2 казка

А мене звати «Кіт у чоботях». Мене написав французький казкар Шарль Перо. Крім цікавих пригод, я розповідаю ще про незвичайного героя – про кота, та ще й в чоботях! Він перехитрив короля, і навіть велетня-людоїда, а свого хазяїна від злиднів спас і зробив його маркізом Карабасом і чоловіком принцеси! Хочете дізнатися, як? Прочитайте мене!

А хто з вас уже читав казки про незвичайних героїв? Хто ці герої?

3 казка

А я, навіть, і не знаю, чи не злякаєтесь ви мене читати. Адже мій герой зміг налякати не тільки боязливого зайця, а й вовка, дикого кабана і навіть ведмедя! Називав себе цей страшенний звір – Пан Коцький. Його іменем і названа українська народна казка – «Пан Коцький». Якщо ви сміливі, то прочитайте цю казку про звірів.

А які ви читали казки про звірів?

4 казка

Про мене, я гадаю, ви вже чули, а, можливо, і читали. Звати мене «Вовк та козенята». Мій герой - злий Вовк, який хотів перехитрити маленьких козенят. А чи вдалося йому це, ви дізнаєтесь, прочитавши казку Наталі Забіли, яку вона написала  легкою, римованою мовою. Ця казка легко і швидко запам’ятовується.

А у кого ще є казки у віршах? Згадайте хоч декілька рядків.

5 казка

А я впевнена, що сподобаюся всім, навіть з першого погляду. Назва моя – загадкова «Різні колеса», написав мене Володимир Сутєєв. Але сподобаюся я в першу чергу тому, що я книжка-іграшка, про пригоди уже відомих вам тваринок: півника, їжачка, жабки та мишки – норушки. Щоб я була така яскрава та кольорова, постаралася художник Ольга Рубіна. Можете цю казку прочитати, а можете просто з книгою пограти: малюкам цю історію показати і переказати.

А в кого є такі яскраві та кольорові книги? Покажіть. Прочитайте ім’я художника, що створив для вас це чудо.

Ось як казки самі про себе розповіли. Чи цікаво вам було їх слухати?

ІІІ Загадки «живої» виставки.

Вирішили казки вас перевірити, чи уважно ви їх слухали. Послухайте і відгадайте їх чарівні загадки.

(Діти з книгами швидко збираються в коло, а потім розбігаються, розділившись на дві групи: наліво – народна казка, направо – авторські.)

Які книги опинилися зліва, а які справа? Назвіть авторів книг справа.

Ой, знову книги розбігаються!

(Наліво – українські, направо – зарубіжні.)

А тепер, які книги об’єдналися? Назвіть ім’я відомої української поетеси.

А яка книга вам найбільше сподобалась? Хто художник цієї книги-іграшки?

Розгадали ви загадки, молодці! Давайте подякуємо казки за те, що вони прийшли до нас в гості, цікаво про себе розповіли, і навіть загадки загадали. Я певна, що тепер ви самі будете шукати зустрічі з такими різними, але завжди цікавими казками, ніколи не проходьте повз книжкову виставку в бібліотеці.

ІV Казкова вікторина.

(Стукіт в двері. Заходить Червона Шапочка.)

Ой, чи туди я потрапила? Чи це ті діти, які люблять і знають казки? Зараз це перевіримо. Проведемо казкову вікторину.

1.     Від бабусі й дідуся

Хутчій я біг.

І попав я прямо

У зелений бір.

Та втікав я славно

Від зайчика, ведмедя і вовка

Та все ж обхитрувала

Мене лисонька.                                      (колобок, «Колобок»)

2.     Сісти захотів я на пеньок,

Щоб посмакувати пиріжок.

Та Маша голосом здаля

Вмить погнала до бабусі й дідуся.      (ведмідь, «Три ведмедя».)

3.     Летіли перші й другі гусенята,

Але не взяли на крилята.

А останнє підняло,

До матусі під віконце віднесло.      (телесик, «Івасик-Телесик».)

4.     Дід мене з зернятка виростив,

Та самому вирвати не стало сил.

Тож і довелось звернутись до усіх-усіх

Бабусі, внучки, Жучки,

Варварки і мишки Сіроманки.             (ріпка, «Ріпка».)

Молодці, згадали моїх друзів – героїв казок. Побіжу розповім їм про ваш чудовий клас!                                           

                                                    ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКА

V Аналіз жанрових особливостей казки.

* Як казку читають, як оформляють.

А чи задумувалися ви , чому казки, які придумали давним-давно, коли ще люди не вміли ні читати, ні писати, все ж дійшли до нашого часу майже без змін? Що ж допомагає нам запам’ятати казку, а потім її переказати?

Допоможуть нам дати відповідь на це питання телеведучі , що завітали до нас. Ці телеведучі з різних каналів: казкового та науково-пізнавального. Зараз вони почнуть працювати, а ми повинні вияснити: хто з них розповідає казку, а хто повідомляє новини. Правда мова у них не звичайна, а чарівна. Ну що ж, увага! Камера!

(Старшокласники по черзі імітують телеведучих відомих програм: «В гостях у казки» та «Новини». Замість тексту промовляють невідомі слова, або рахують. При цьому зберігають характерну для таких передач манеру викладки та пантоміміки.)

Так  по якому каналу розповідають казку? Що допомогло вам дійти цього висновку?

Отже, казка запам’ятовується тому, що її розповідають по особливому, по казковому: з особливою інтонацією, з таким голосом та виразом обличчя, щоб її було цікаво слухати, і дивитись.

На слух ви казку визначили. А як можна вже на перший погляд упізнати її в книзі? Давайте візьмемо книгу, що лежить у вас на парті і не станемо читати, а тільки поглянемо на першу сторінку. Що це за книга: наукова праця, казка чи розповідь?

Що допомогло це визначити? (Яскравий малюнок з чарівним сюжетом.)

А чому ви назвали цей малюнок чарівним?

* Композиційні та мовні особливості казки.

А тепер візьміть наступну книгу. Це збірка творів і в ній немає малюнків. Але достатньо прочитати тільки перший рядок – і вже дізнаємося, що це казка. Як ви гадаєте, що це будуть за слова? Згадайте, якими ще словами може починатися казка?

(Жили собі дід та баба.

Був собі чоловік та жінка.

Жив раз давно-предавно чоловік…

Колись іще, як дріжджі були такі ріденькі, як водичка…

Давно-давно колись…)

Виразно, «по-казковому», прочитайте початок своєї казки. (два-три учні)

Ці казкові речення на початку казки так і називаються: ЗАЧИН

А якими словами зазвичай закінчується казка?

(Тепер разом поживають та добро наживають.

А хто не вірить, хай перевірить!

Вам казка, а мені бубликів в’язка.)

Такі речення в кінці казки називаються КІНЦІВКОЮ.

Виразно, «по-казковому» прочитайте кінцівки своїх казок. (два-три учні)

Але не тільки звичні зачин та кінцівка допомагають запам’ятати і переказувати різні казки. І в самій казці завжди щось декілька разів ПОВТОРЮЄТЬСЯ: це можуть бути іспити, вчинки героїв або пісеньки. Ось, наприклад, скільки разів виходив на бій Котигорошок? Чим закінчувався кожен бій? Навіщо потрібно було тричі описувати одне й теж? Чи допомагають ці повтори краще зрозуміти героя?

Перекажіть, що повторюється в казці, яку ви готували на сьогоднішній урок?

(Діти частково переказують  казку, що готували до уроку.)

Запам’ятати казку допомагають і особливі КАЗКОВІ СЛОВА (епітети), які в народних казках завжди товаришують, зустрічаються зазвичай поряд.(Дівчина-краса довга коса, сонце красне, місяць ясний, нічка темна, ліс дрімучий.)

Чи зустрічаються казкові слова у вашій казці?

Чим ще запам’ятовується нам казка? А тим, що в ній є герої, які нам дуже ПОДОБАЮТЬСЯ АБО НЕ ПОДОБАЮТЬСЯ. І про людей таких пам’ятаєш і казкових героїв не забуваєш. Розкажіть, у ваших казках які герої вам подобаються, а які – ні. Чому? А для цього візьміть аркуші, на яких намальовано два кола. Одне з них підпишіть ім’ям позитивного героя, а інше – негативного і запишіть, які риси характеру їм притаманні. Потім зачитаєте.

(Самостійна робота учнів з наступною перевіркою.)

Так які герої нам зазвичай подобаються? (Добрі, трудолюбиві, чесні, сміливі)

А які не подобаються? (Злі, ледачі, підступні, боягузи)

Ще казку легко запам’ятати, тому, що нас завжди хвилює, що ж буде далі з героями, які нам сподобалися, кому з них пощастить, а кому – ні. У ваших казках яким героям пощастило?

А для кого казка закінчилася плачевно?

Отже, казки, звичайно, добре закінчуються для хороших людей, добрих, а поганих, злих, жадібних в кінці казки карають за їх вчинки. Народ таких не поважає ні в казках, ні в житті.

І так, діти, казку легко запам’ятати ще й тому, що вона весело та цікаво підказує нам, як потрібно і як не потрібно чинити, якими потрібно бути, щоб тебе всі любили, поважали, допомагали, щоб все в житті було в ладу. Це МОРАЛЬ казки. Не дарма говорять: «Сказка – ложь, да в ней намёк, добру молодцу урок.»

А ще так: «Намотай на вус!». Хто зрозумів веселий натяк своєї казки, і що «намотав собі на вус»?

VІ Гра «Незнайко – художник».

(Стукіт у двері. Під них підсовують конверт, на якому напис «НЕЗНАЙКО»)

Погляньте, нам передали конверт. З напису я здогадуюся, що це від Незнайки. Подивимося, що він нам прислав. Ми знаємо, що він був поетом, музикантом, а тепер ось вирішив стати художником. Погляньте, яку яскраву обкладинку для книги він намалював. Вам подобається ця обкладинка? Що тут не так?

Якщо прізвище автора Г. Х. Андерсен, яка назва казки повинна бути написана внизу? («Снігова королева», «Принцеса на горошині», «Дюймовочка», «Гидке каченя»)

Якщо назва «Фарбований лис», то прізвище якого автора потрібно було написати вгорі? (Іван Франко)

А якій казці відповідає цей яскравий малюнок звірів?(Українська народна казка «Лисичка та Журавель»)

Ось скільки помилок ми знайшли на малюнку Незнайки! Тільки я гадаю, що герой просто вирішив пожартувати, а ще перевірити вас, чи добре ви знаєте казки та казкарів. Давайте й ми передамо йому привіт. Тільки нагадайте , в яку книгу? (М. Носов «Пригоди Незнайки»)

А привіт наш буде музичний.

(Діти співають під музичний супровід пісні з відомих мультфільмів.)

VІІ Інсценізація.

Гра за мотивами казки «Рукавичка».

Що загубив дідусь в лісі?

Давайте намалюємо живу «рукавичку» (діти стають у коло).

Тепер вивчимо слова:

Ось у лісі на стежині

Рукавичка лежить.

Вона тепла і велика,

Всіх до себе манить.

Ці слова ми будемо повторювати кожного разу перед приходом наступної тварини до рукавички. (Ось біжить Мишка, зупинилась і стоїть, заглянула і увійшла в «рукавичку» - коло. За нею Жабка, за Жабкою Зайчик, за Зайчиком Лисичка і т. д. І нарешті, прийшов Ведмідь.)

Ведмідь: А хто, хто в рукавичці живе?

Жабка: Я, Жабка-стрекотушка!

Зайчик: Я, Зайчик-побігайчик!

Лисичка: Я, Лисичка-сестричка!

Вовчик: Я, Вовчик-братик!

Кабан: Кабан-іклан!

Ведмідь: А я – Ведмідь, всім набрид! Як вас багато! Переловлю зараз всіх!

VІІІ Підсумок уроку.

Діти, сьогодні ви зустрілися з багатьма героями казок, зуміли довести, що ви насправді любите і знаєте казки різних народів світу.

Чи сподобався вам наш незвичайний урок? Що більше всього запам’яталося?

А які бувають казки? Що розповіла вам про це «Жива виставка»?

Що допомагає нам легко запам’ятати, а потім розповісти казку?

Тепер ми будемо частими гостями в Країні Казок. А ви, я впевнена, станете перемагати не лише в конкурсах читачів казок, але й в конкурсах на кращого оповідача – казкаря, казкаря-фантазера. Готуйтеся старанно, адже можливо ви несподівано потрапите в Країну Казок. Мрійте, фантазуйте, творіть і це обов’язково здійсниться!